◼️20/03—28/06/2026 💬„O czym jest mowa, kiedy rozmawiamy o Krymie”

▪️Osoby kuratorskie Kateryna Semenyuk, Oksana Dovgopolova, Alim Aliev

▪️Osoby artystyczne Oleksii Borysov, Yurii Yefanov, Emine Ziiatdin, Vlodko Kaufman, Vitalii Kokhan, Pavlo Makov, Roman Mykhailov, Sevilâ Nariman-qizi, Rustem Skybin, Oleh Tistol, Khalil Khalilov, Anton Shebetko, Elmira Shemsedinova

▪️ Zapraszamy na wernisaż 20/03/2026 o 19:00. W czasie wernisażu wykonywana będzie dokumentacja fotograficzna i wideo.

Wystawa została zorganizowana przez platformę kultury pamięci Przeszłość / Przyszłość / Sztuka na zamówienie Instytutu Ukraińskiego przy wsparciu Programu „Partnerstwo dla silnej Ukrainy”.

__

O czym jest mowa, kiedy rozmawiamy o Krymie? O morzu, czy o stepie? O Konferencji jałtańskiej z 1945 roku, czy o państwie scytyjskim? O obozach pionierskich Artek, czy o radzieckim ludobójstwie Tatarów Krymskich? O narodach rdzennych, czy o casus belli trwającej w Europie wojny? Doświadczenie spotkania z Krymem może być tak różne, że ma się wrażenie jakby ludzie mówili o innych kontynentach. Dlaczego tak jest? Krym — półwysep na Morzu Czarnym, który przez tysiące lat był punktem spotkania różnych cywilizacji. Ten półwysep jest ojczystą ziemią Tatarów Krymskich, którzy mieli tam swoje państwo i dziś po raz kolejny doświadczają presji kolonialnej. To półwysep przeniknięty walką, napięciem, miłością i nadzieją. Wystawa przedstawia refleksję współczesnych ukraińskich, w tym krymskotatarskich artystów i artystek, na temat uczucia straty Krymu po rosyjskiej okupacji półwyspu w 2014 roku.

Wśród uczestników są artyści i artystki różnych pokoleń. Ci, którzy urodzili się na Krymie, i ci, dla których Krym jest częścią podróżniczego doświadczenia. Sevilâ Nariman-qızı i Emine Ziyatdin refleksyjnie ukazują różne wymiary krymskotatarskiej tożsamości w sytuacji utraty domu, a Rustem Skybin porusza temat oporu i obrony ojczystej ziemi.

Yuri Yefanov przekształca wspomnienie rodzinnego miasta Gurzuf na Krymie, dziś niedostępnego, w cyfrową symulację przestrzeni publicznej, która nie tyle utrwala przeszłość, ile tworzy możliwe scenariusze przyszłości.

Anton Shebetko z wdziękiem i smutkiem opowiada o społeczności LGBT+ w miejscowości Simeiz, która spotykała się na „dzikich plażach” i w kawiarni-barze „Jeży”: ten świat wolności już nie będzie istnieć tak, jak przed 2014 rokiem.

Malarstwo i grafika Romana Mykhailova, Elmiry Shemsedinova, Oleksiy Borysov w różny sposób odsyłają widza do obrazu krymskiego horyzontu, w który warto uważnie patrzeć. Rzeźba kinetyczna Vitaliy Kokhan uchwyca migotanie między turystycznym symbolem Krymu a symbolem żałoby lub odporności i odwagi w kulturze krymskotatarskiej.

Ironizujące refleksje Olega Tistola na temat stereotypowych symboli wypoczynku nad morzem realizują się w serii Południowe wybrzeże Krymu, z której jedna praca została zaprezentowana na wystawie.

Nieco fantasmagoryczny pejzaż Pavla Makova jest jednym z pierwszych artystycznych odniesień do przewijającego się w jego twórczości motywu miejsca — od badań kartograficznych i topograficznych po metaforyczną interpretację.

Medytacyjny performanseVlodka Kaufmana i Khalila Khalilova ukazuje pragnienie Tatarów Krymskich powrotu do domu pomimo imperialnego wysiłku wymazania samej pamięci o narodzie.

Ukraińscy artyści i artystki refleksyjnie zastanawiają się, czym jest Krym dla Ukrainy. W Zamku Ujazdowskim pytamy: czym jest Krym dla Europy? Kiedyś Adam Mickiewicz z tęsknotą patrzył na pozostałości krymskotatarskich twierdz. Czuł, jak ich realność zmienia się w przeszłość, i wspominał własną ojczyznę. O czym dziś myśli Europa, kiedy myśli o Krymie? A o czym myśli Krym?

UKR ◼️20/03—28/06/2026 💬«Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим»

▪️Кураторки і куратор Катерина Семенюк, Оксана Довгополова, Алім Алієв

▪️Митці й мисткині Олексій Борисов, Юрій Єфанов, Еміне Зіятдін, Влодко Кауфман, Віталій Кохан, Павло Маков, Роман Михайлов, Севіля Наріман-кизи, Рустем Скибін, Олег Тістол, Халіл Халілов, Антон Шебетко, Ельміра Шемседінова

▪️ Запрошуємо на вернісаж 20.03.2026 о 19:00. Під час вернісажу здійснюватиметься фото- та відеозйомка.

Виставка організована платформою культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво на замовлення Українського інституту за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну».

__

Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим? Про море чи про степ? Про Ялтинську конференцію 1945 чи про Скіфську державу? Про піонерський табір «Артек» чи про радянський геноцид кримських татар у 1944 році? Про відпустку на морі чи про втрачений дім? Те, що бачиться, залежить від того, хто дивиться. Досвіди зустрічей з Кримом можуть бути настільки різними, ніби люди згадують різні континенти. Чому це так?

Крим — півострів у Чорному морі, який протягом тисяч років був точкою зустрічі різних цивілізацій. Цей півострів є рідною землею кримських татар, які мали там свою державу та сьогодні вчергове зазнають колоніального тиску. Це півострів, просякнутий боротьбою, напругою, любов’ю та надією. Виставка представляє рефлексію сучасних українських, в тому числі кримськотатарських митців й мисткинь на відчуття втрати Криму після російської окупації півострова в 2014 році.

Серед учасників — художники і художниці різних поколінь.Ті, хто народилися в Криму, і ті, для кого Крим є частиною мандрівного досвіду. Севіля Нариман-кизи та Еміне Зіятдін рефлексують різні виміри кримськотатарської ідентичності в ситуації втрати дому, а Рустем Скибін додає тему спротиву і захисту рідної землі.

Юрій Єфанов перетворює спогад про рідне місто Гурзуф у Криму, недосяжне сьогодні, на диджитальну симуляцію публічного простору, яка не стільки фіксує минуле, скільки створює можливі сценарії майбутнього.

Антон Шебетко з вдячністю та сумом розповідає про спільноту ЛГБТ+ в селищі Сімеїз, що збиралася на «диких пляжах» та в кафе-барі «Єжи»: цей світ свободи вже не буде існувати так, як до 2014 року.

Живопис та графіка Романа Михайлова, Ельміри Шемседінової, Олексія Борисова в різний спосіб відсилають глядача до образу кримського горизонту, в який важливо пильно вдивлятися.

Кінетична скульптура Віталія Кохана фіксує мерехтіння між туристичним символом Криму та символом скорботи або ж стійкості, мужності в кримськотатарській культурі.

Іронічні рефлексії Олега Тістола щодо стереотипних символів відпочинку на морі втілюються в серії «Південний берег Криму», одна з робіт якої представлена на виставці.

А дещо фантасмагоричний пейзаж Павла Макова є одним із перших звернень художника до наскрізної в його творчості теми місця — від картографічного і топографічного дослідження до метафоричного осмислення.

Медитативний перформанс Влодка Кауфмана та Халіла Халілова оприявнює прагнення кримських татар повернутися додому попри імперське зусилля стерти саму пам’ять про народ.

Українські митці рефлексують, чим є Крим для України. В Замку Уяздовському ми питаємо: чим є Крим для Європи? Колись Адам Міцкевич з тугою вдивлявся в рештки кримськотатарських фортець. Він відчував, як їхня реальність перетворюється на минуле, та згадував власну батьківщину. Про що сьогодні думає Європа, коли думає про Крим? А про що думає Крим?

ENG ◼️20/03—28/06/2026 💬„What We Talk About When We Talk About Crimea”

▪️Curators Kateryna Semenyuk, Oksana Dovgopolova, Alim Aliev

▪️Artists Oleksii Borysov, Yurii Yefanov, Emine Ziiatdin, Vlodko Kaufman, Vitalii Kokhan, Pavlo Makov, Roman Mykhailov, Sevilâ Nariman-qizi, Rustem Skybin, Oleh Tistol, Khalil Khalilov, Anton Shebetko, Elmira Shemsedinova

▪️We invite you to the opening on March 20, 2026 at 7:00 PM. Photography and video recording will take place during the event.

The exhibition has been commissioned by the Ukrainian Institute and produced by the Past / Future / Art memory culture platform with the support of the Partnership Fund for a Resilient Ukraine.

__

What do we talk about when we talk about Crimea? Sea or steppe? The Yalta Conference of 1945 or the Scythian state of antiquity? The Artek Camp for Young Pioneers or the Soviet genocide of the Crimean Tatars in 1944? Vacations by the sea or lost homes? What we see depends on who is looking. The experiences of encountering Crimea can be so different that it might seem people are remembering different continents. Why is this so?

The Crimean Peninsula in the Black Sea has been a meeting point of different civilizations for millennia. It is the homeland of the Crimean Tatars, who once had their own state there; now, they are once again experiencing colonial pressure. It is a peninsula saturated with fighting, tension, love, and hope. The exhibition presents contemporary Ukrainian artists’ reflections on the feeling of loss of Crimea after the Russian occupation of the peninsula in 2014.

Participants include artists of different generations; some of them were born in Crimea, others experienced Crimea as part of their travels. Sevilâ Nariman-qizi and Emine Ziiatdin contemplate different dimensions of Crimean Tatar identity amidst the loss of home, and Rustem Skybin adds the theme of resistance and protection of one’s native land.

Yurii Yefanov transforms the memory of his hometown, Hurzuf, which is unreachable today, into a digital simulation of public space, not so much recording the past as creating possible scenarios of the future.

With gratitude and sadness, Anton Shebetko speaks about the LGBT+ community in the rural settlement of Simeiz that used to gather on the local “wild beaches” and in Yezhy café; this world of freedom does not exist the way it did before 2014.

The paintings and graphic works of Roman Mykhailov, Elmira Shemsedinova, and Oleksii Borysov in different ways refer the viewer to the image of the Crimean horizon, something it is important to examine closely.

Vitalii Kokhan’s kinetic sculpture captures the flickering between one symbol for the peninsula’s significance as a tourist destination and another for the sorrow, resilience, and courage of the Crimean Tatar culture.

Oleh Tistol’s ironic reflections on the stereotypical symbols of seaside holidays are embodied in a work from his series Southern Coast of Crimea.

Meanwhile, a somewhat phantasmagoric landscape by Pavlo Makov is one of the artist’s earliest pieces to address a major throughline in his practice, the theme of place, and its interpretation from cartographic, topographical, and metaphorical perspectives.

Vlodko Kaufman and Khalil Khalilov’s meditative performance attests to the Crimean Tatars desire to return home despite the imperial efforts to erase the very memory of their existence.

Ukrainian artists reflect on what Crimea is for Ukraine. In the Ujazdowski Castle, we ask: what is Crimea for Europe? Adam Mickiewicz once sorrowfully looked at the remains of Crimean Tatar fortresses, feeling their reality turn into the past and remembering his own homeland. Today, what does Europe think about when it thinks about Crimea? And what does Crimea think about?